this is Poland in Ukraine

this is Poland in Ukraine
eViLa

lafarovych@ukr.net

2010-05-29

День велосипедиста






Сьогодні. Львів. 29 травня 2010 рік.
Люди з лозунгом
крутять педалі. Więcej / читати більше...

2010-05-27

Ніч музеїв 2010 (Львів)

Вже відбулася, — а шкода.
А все було з 17 на 18 травня.

Годинник — символ плинності часу
У Львові є, на що подивитися!!! Вище поданний годинник-календар (зодіакальний у тому ж числі + ще сотня прибамбасів) з Львівського державного історичного музею був запрограмований на 300 років.
Почнемо все ж з самого початку. ЗМІ, як це не раз буває, вводило в оману, подаючи розбіжні дати проведення Ночі музеїв та й перелік музеїв, які брали участь у цьому дійстві. Реальні учасники — чотири музеї: Національний музей ім. Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20), Львівський державний історичний музей (Королівські кімнати, Ринок, 6), Музей-садиба Івана Франка (вул. Івана Франка, 150), Музей Іоана Георга Пінзеля (пл. Митна, 2), можливо, але сумнівно (тож не лічу) Музей скульптур Михайла Дзиндри в Брюховичах (вул. Музейна, 16).

ПРОГРАМА НОЧІ у МУЗЕЇ




Такий собі "Модерн"






тисни-не-тисни: це право eViLy

холєра: моє!

Належить Пінзелю

Піпець, як класно!!!




«Містерія для Пінзеля» вже інтригує

P.S. Наприкінець, уривок з публікації-звіту спеціально для "Музейного простору України" певного правдивця:"[...] Перед Домініканським собором мистецький центр „Майстерня пісні” виконує для львів’ян давньоукраїнські духовні напіви. За кілька кварталів звідси в „Музеї ідей” відбувається вуличний перегляд фільмів про львівські музеї.
У центрі міста людно і гамірно.
[...] ". ЦЕ ПІД ЧАС ЗЛИВИ!!!!

Więcej / читати більше...

2010-05-17

Noc Muzeów 2010 (Przemyśl)

З 15 на16 травня в Перемишлі.
Вночі найбільше відчувається зв'язок епох, а тому було цікаво, яким чином продемонструють надбання польські музеї.



Добратися до кордону елементарно — маршруткою Львів-Шегині (15 грн.), яка курсує щогодини з автовокзалу № 8, що на залізничному вокзалі. Їхати дві години, так що потрібно терпіння.
Розсмішив напис при виїзді з України у Шегинях на автобусній станції. Люди завжди знайдуться у словоназві, коли не знають як.



Кордон перетинається пішим переходом як Бозя дасть — нам дав добре, тож перетнули швиденько, без ексцесів. А от добратися до Перемишля з кордону (Медика) проблематично. Маршрутка (2 zł.) від'їжджає з кордону тільки при повному наповненні, тож можна чекати до usranej śmierci. Висновок: сідати на любу попутку, або ж на рейсовий автобус 09, що ми й зробили. Тринадцять кілометрів тільки змигнули — дороги ж бо самі знаємо...

Muzeum Narodowe Ziemi Przemyskiej перш за все вразило сучасною архітектурою, яка органічно вписалася у навколишній простір старого міста.



Удень



Вночі


Внутрішній інтер'єр

мда-а-а-а
Потішили око (хто чим...)

Одразу купили символічний квиток (1zł.), що був дійсний до усіх відділень цього музею, які мали відкриті вистави у Ніч музеїв, а саме: Gmach Główny, Muzeum Historii Miasta Przemyśla, Muzeum Dzwonów i Fajek.
Відкриття Ночі музеїв поблизу Історичного музею м. Премишля на Площі Ринок, 9 пройшло у кращих традиціях стандарту, тож описувати його не має змісту: сигнал труби, промови, прохід вулицями міста у історичних костюмах ітд. З програмою детальніше можна ознайомитися тут.
Що вразило, — то це уйма людей, навіть, не зважаючи на дощ.
До Музею історії не ходилося, бо не хотілося, а хотілося дістатися на виставу, яку привіз Історичний музей м. Кракова у Головний корпус "Традиції Товариства стрільців (курковців) м. Кракова" (Tradycje Bractwa Kurkowego w Krakowie). Реально було цікаво. Щоб не переповідати про Брацтво куркове та його традиції, файно прочитати книгу нашого львів'яка Бартоломея Зіморовича "Потрійний Львів" (переклад Наталія Царьова), де описуються зародження традиції львівського Товариства, яке мало пізніше у Львові навіть свою садибу на вул. Курковій (Лисенка), на місці давнішого стрільбища; свого часу у цьому, тепер у риштуваннях палацику, грав та гарцював Ансамбль пісні та танцю ПрикВО. Вулицю Б. Зіморовича якогось милого перейменовано на вул. Дудаєва (певно за якісь таємні, нікому не знані заслуги вельмишанованого войовника перед містом Лева). А от експонати музею вражають, бо ж скільки треба намахатися над виготовленням когута (Kura), якого пізніше пострілами знищують. А мішені-когути, повірте, зроблені майстерно, зі знанням справи.





Кур з вистави (зрозуміло, що не мішень, хіба що амбітності)


Описувати можна багато, але краще побачити й мати змогу оцінити самому.
Цікавою була вистава Польського народного театру зі Львова про Шопена о 23.00, що відбулася у рамах Ночі музеїв.



Візія театру
Після вистави театру "ломанулися" до Музею дзвонів та люльок. Не так подивитися на дзвони та люльки, як на нічний Перемишль з висоти Годиникової вежі цього ж музею (коли ще трапиться така нагода вилізти на неї вночі? Одне скажу — справжня пожива для людського ока).

Годинникова вежа удень, на ній, як і має бути флюгер у вигляді Ведмедя — символа міста



Окрім того подивилися на змагання лицарів перед головним корпусом музею, помацали зброю, приміряли її й послухали способи, засоби одягання та примінення.



Лицар Zakonu Rycerzy Boju Dnia Ostatniego - у Головному корпусі Національного музею Перемишльської Землі

Дістатися до Львова, те ж саме, що й зі Львова до Перемишля: дочекатися наповнення пасажирами маршрутки,яка курсує з автобусної станції до Медики ітд. тільки у зворотньому напрямку.

Про всяк випадок розклад автобусу маршруту 09, що відправляється з зупинки недалеко "Minimalu", з протилежної сторони зупинки відправлення автобусів "Chortycia", — хто їздить, той знає.

дивисі вніматєльно, але без напряженія
С — у робочі дні, N — дні святкові, субота та неділя.


P.S. Ага! щоб не забути кав'ярню "U rubina", — дууууже смачні вареники (pierogi) з картоплею та сиром. Знаходиться недалеко Головного корпусу Національного музею Перемишльської Землі.

Więcej / читати більше...

2010-05-13

він


Więcej / читати більше...

2010-05-11

находůлись


Więcej / читати більше...

search this blog