Znasz-li ten kraj 2024
https://we.tl/t-PPlEpfMyrn
https://we.tl/t-PPlEpfMyrn
https://we.tl/t-jL5rdVYAHb
https://we.tl/t-FyDUa9spKT
https://we.tl/t-ryIU4uPo9v
https://we.tl/t-kp8fBhqiet
https://we.tl/t-YYRYKweTf9
https://we.tl/t-W1cw0WhAER
https://we.tl/t-F2pU8s349w
https://we.tl/t-YRxRvHBWXw
https://youtu.be/J7sWQqWpOl0?si=uijInuJfE2cRWZoi
https://tvp.wetransfer.com/downloads/57fb042a3f224cc61e0d7fd9e733544120240319155903/769828c9f07acdde4a4e1c30ad77f9cb20240319155903/3ad70e
https://linktr.ee/geckotheatre?fbclid=IwAR140RUNzeBYbXKYuvWYXxleXdfQho6OX-6zc7vLAGWDTrBh0kKzC2G_AV4
https://youtu.be/m9N2B_y4YFw?si=vvyxKG8OVZe5LOXB
https://youtu.be/i8UEzXlbJCg?si=zkkIj00_nWqUWdn1
https://drive.google.com/file/d/1RXDgmdE6bWsM7Kl4Jhl-rIg1BDiM1B4b/view?usp=drivesdk
https://we.tl/t-Q2R2lugUK1
https://www.facebook.com/share/v/x5PEiXo1gW8MDQbe/
https://bit.ua/2020/04/graphic-exhibition/
https://drive.google.com/file/d/1LJkBeLiiRu2TmNEpBUh1LlxcCAs-KM6x/view?usp=drivesdk
https://youtu.be/RTifScOdX-U?si=cfviItKlzcJSaLA0
https://www.gov.pl/web/polonia/konkurs-polonia-i-polacy-za-granica-2024---wydarzenia-i-inicjatywy-polonijne2
https://www.gov.pl/web/polonia/najczesciej-zadawane-pytania
https://www.nck.pl/dotacje-i-stypendia/dotacje/programy-dotacyjne-nck/pl-ua-wymiana-mlodziezy/aktualnosci/nabor-wnioskow-do-programu-polsko-ukrainska-wymiana-mlodziezy-2024
W MROKU MOICH OCZU
Ти і твої чорні очі
1.
[Natalia]:
Szukałeś we mnie siódmej struny
Na której burza tango gra
Tuliłeś się do złotej łuny
Tańczącej z ogniem femme fatale
Naucz się świtów gdy rozstania
Smakują chłodno jak szampan i mgła
Bo serce nocny grajek
Gdy świta grać przestaje
Płonąca gwiazda zgasła,
Z jej blaskiem gasnę ja
[Dmytro]:
Tam gdzie twoje czarne oczy
Błyszczy mojej drogi cel
Przez dolinę długiej nocy
Pójdę nagi tam gdzie biel
Wokół drżących ciał się ścieli
I najbielszym wierszem lśni
Niech dzisiaj się życie w niej spopieli
A ja spłonę razem z nim!
2.
[Dmytro]:
Tłoczyłaś wino z mocnej wiosny
Żebym nocami miał co pić
Wiatrem pisany list miłosny
Łudził że jeśli umiem śnić
Z ognia wyłoni się dziewczyna
Ktoś zagra tango rozpali się czas
I nuty nas poniosą
I przez płomienie boso
Pójdziemy roztańczeni
I nic nie zgasi gwiazd
[Natalia]:
W mroku moich czarnych oczu
Kolorowo śnisz swój sen
I warkoczyk po warkoczu
Wiersz oplatasz wokół mnie
Lecz nasz błękit już się chmurzy
Z deszczem spłyną ciche łzy
Minie sen i uśnie wiatr po burzy
Ty umilkniesz razem z nim
https://www.facebook.com/100068634466970/posts/pfbid032y6AHc6UNS1UYRd4NnehpCsfRhLZFk8cGDxhzUXfTvdwzMrGR3es8BVwu4uKLCmul/?app=fbl
https://we.tl/t-akwGY0GmUm
W załączniku masz taki szkic, oczywiście to trzeba dopiero rozpisać na konkretny projekt. To pomysły, które zaangażowałyby cały zespół 4Rano i każdemu dały coś zrobić i zarobić
https://we.tl/t-gG2lKaLHba
https://we.tl/t-8txbGTTGbn
https://we.tl/t-S5eoZt3VNS
https://www.facebook.com/vlodko.kostyrko
AP kolęda oч/оі
https://we.tl/t-JeZe0jkKO4
https://we.tl/t-O9DoQz4v5O
https://we.tl/t-R5F6slWU27
https://www.facebook.com/100006668643759/posts/pfbid021uUoKb1vJMn549TDpDFQo5eEUSoYavXPmuLUHKHKQzXuRhFHhencoki4toMpCmUXl/?app=fbl
https://fex.net/ru/s/yvb5vsl
https://fex.net/ru/s/k2xyllb
https://www.facebook.com/profile.php?id=100063809032952&mibextid=rS40aB7S9Ucbxw6v
https://www.facebook.com/evgeny.kraws.1
https://we.tl/t-9uNQcF5gby
https://we.tl/t-70LZBallOe
Życzenia, Maciak, daneprojekt
https://we.tl/t-dJRZ2e6JTm
Zbliża się czas, gdy z radością i entuzjazmem będziemy celebrować Święta Bożego Narodzenia w zaciszu naszych domów. Ale zanim rozpoczniemy ten magiczny czas w gronie rodziny, chciałbym oddać głos konsulowi generalnemu pani Elizie... Poproszę księdza Romana o błogosławieństwo opłatka, który jest symbolem pojednania i przebaczenia, znakiem przyjaźni i miłości. Tych wykwintnych potraw wigilijnych znajdujących się na tym stole oraz wszystkich nas tu zebranych.
Помер?
Не може бути.
Він?
Помер?
Так просто?
Ні, такі як він не помирають. Вони вростають корінням в свої інвалідні візки, обростають мохом і павутинням - і все ж не помирають.
Такі як він не помирають, поки не вип’ють сік з усього живого, поки все навкруги не перетвориться на пустку.
Такі як він не помирають, поки не пересадять собі вісім сердець, не скупаються у крові немовлят і не висмокчуть молоко з їхніх матерів.
Такі як він не помирають, поки не закриють рахунки, не розтрощать пальці боржникам, не перепишуть спадок на кота.
Такі не помирають!
Вставай!
Ти прикидаєшся. Я знаю.
Ти не міг померти. Ти хворів? Так, ти хворів на страх. Хворів на жалість до самого себе. Але чим тяжча є хвороба, тим довша смерть. Довша ніж у всіх здорових і спраглих до життя.
Вставай!
Це новий жарт, нове знущання. Мої нерви! Любчику? Дитинко? Хочеш молочка? Хочеш колискову, йди сюди. Я зроблю кілька профілактичних вправ для твого втомленого друга, я буду обережна, щоб тобі не нашкодило, нам не потрібен інфаркт, лише трохи, для профілактики, все буде стерильно чисто.
(лізе у штани, той не реагує)
Ні шолоху, ні звуку…
Наче мертвий. Та він не мертвий. Ні, такі як він не помирають.
Він просто спить.
Солодким ситим сном. В якому тільки він. І він. І він. І ще його хвороба. Роками викохана, наряджена як цаца. Звабливе стерво, інфантильна травма. І він малий на горщику, залюблено вдивляється у власні розмазані по стінкам екскементи.
(ляпає по обличчю)
Вставай! Вставай! Вже час обіду, бевзю! Проспиш пігулки! Промивання! Десерт із бідкання й ниття. Арган?
Лежить.
Помер.
Я сплю, чи він помер?
Так просто?
НІколи ще в житті все не було так просто.
Яке полегшення!
Треба відкрити штори. Я їх спалю. Хай вічно буде світло!
Хай будуть протяги! Цей лікарняний запах. Повітря! Як я давно не дихала. Застуди. Твоя застуда - власне самолюбство. Тече як соплі і ніколи не минає. А всі довкруг повинні підтирати. Краплі поваги, ін’єкції турботи. Забути все.
Помер!
Який чудовий сон. Якби ж не прокидатись!
Кінець безумних лекцій, нарікань, смердючих клізм і грошових рахінків. Гра у слова закінчилась. Із нею закінчилися і шлюбні обіцянки.
Не буде лікарів, доньок, прислуги.
Кінець аптекарів, мікстур і профілактик.
Сніданків, підвечірків, обмивань, чаю о 6ій і вечірніх сонних крапель.
Я мрію про театр у якому не треба грати у любов! Любов. Що за дивне слово. Лиш 5 хвилин як він помер, а я вже забуваю, що це значить. Любов - це дві пиявки, що ввіп’ялись одна в одну. І ти своє отримав. Дай я візьму своє, ти мені винен.
Оцей дзвінок. Дзилинь! Дзилинь! Дзилинь!
Ніколи більше. Тільки тиша. Тиша
І я сама в прекрасній порожнечі.
Де ти помер і вже тебе нема.
Життя! Життя! Яке воно життя?
Навіщо жити так, щоб не прожити ні дня без докору. Зітхань. Розумувань, про те що завтра буде гірше ніж тепер. Хоч і тепер не солодко. Зіпсуте. Украй зіпсуте наше покоління. Шануйте старших, ніс не задирайте. Батьки страждали, вам також страждати. Чого хотіти, покидьки при владі. Інфляція, корупція, війна. На море раз у рік, і то колись. А зараз і без моря. І без сміху. Мікроб страждання. Вірус зубожіння. Мігрень і стрес. І передчасний клімакс. Волосся, зуби. Екологія. Але. Годинник цокає.
І раптом перестав. Не цокає годинник. Зупинився.
Я вільна!
Хочу дихати і дихати і дихати і дихати і дихати. Повітря.
Я хочу видихнути все, що тисне груди. Й вдихнути чисте. Не зіпсуте. Запах моря.
Якщо сплю, який прекрасний сон.
Помер.
Єдиний, вічний, цар і бог помер.
Що я робитиму без тебе, любий? Я буду танцювати. Я буду танцювати гола і славити життя! Я буду сміятись до гикавки. Я буду гуляти до світанку. Я буду пити шампанське. Ні, я налию басейн шампанського і пірну у нього з головою. Я буду ходити босоніж по золотому піску. Я буду зішкрібати жорсткими терками сліди років зі своєї шкіри, до синців і кривавих ран. Я хочу іншу шкіру. Я загорну свої рани у м’який шовк, просочений живильними оліями, поки вони не розсмокчуться без сліду.
Я проколю собі ніс, брови і статеві губи, я зроблю на грудях татуювання з піонами, я пофарбую волосся в усі кольори веселки, я позбудусь статі, честі і релігійних вірувань, затісних суконь і незручних підборів, які так подобались тобі, і так терли мені пальці, я спалю штори, щоб хто захоче міг побачити, що тебе більше нема, а я – існую.
Чи я буду щасливою? Навряд чи. Мене не вчили бути щасливою. Мене вчили стидатись, старатись і терпіти. Мене вчили задовольнятися малим, відкладати на завтра, думати на два ходи вперед, не виділятись, не дратувати інших, не бути надто красивою чи надто розумною, золота середина, синиця у руках, краще багатий чоловік, ніж бідний полюбовник, коли немає хліба, їжте булочки, Не знаючи броду - не лізь у воду, Бабі дорога — од печі до порога.
Я плюватиму на твій бронзовий пам’ятник, обсипаний квітами твоїх доньок, твоїх блідих копій у цьому хворому світі. Я плюватиму не зі зневаги, а щоб відхаркнути гіркі залишки тебе зі свого тіла, які ніби похмілля приходитимуть зранку і яких я ніколи не зможу позбутися. Бо ти мене ніколи не залишиш. На землі й на небесах я не сховаюся, хоч як буду тікати. Цей запах, він ще тут, скільки віків повинен бути протяг, щоб його позбутись. Чи я сама вже пахну так як ти? За стільки років я стала схожою на тебе. Одне від одного не кращі і не гірші. Однаково самотні й жалюгідні. Мене знобить. Не можу танцювати. Сміятися не можу. Твої старечі руки тримають мене міцно як ніколи.
(можливо, він починає рухатись, торкатись її)
Помри нарешті. Хоч ти вже помер. Помер іще раз. Щоб тебе не було.
Іди, іди нарешті, не чіпай. Я хочу дихати. Та гіркота у роті не дасть зробити вдох. Я задихають. Ненавиджу тебе!
(плює на нього)
https://we.tl/t-0YHZuuNEWV
Co się dotyczy Iwowskie śledzie, należy państwu się to wiedzieć, że cudów śledź potrafi wiele, zwłaszcza zaś działać na intelekt!
Jak komu nie sztymują klepki, powinien jeść śledziowe łebki. Może ciut ciut to nie smakuje, lecz się nadzwyczaj kalkuluje!
O, taka kiedyś rzecz działa, tutaj, na Iwowskich Krakidałach, - inaczej mówiąc na pchlim rynku. Starozakonny siedział w szynku,
i śledzikami się objadał, łebki do tytki zaś odkładał. A z boku goj, pod dobrą datą, nie mógł się był napatrzyć na to.
Wreszcie zagaił: „Chę, pardasik, widzę że pysznie pan przekąsił ale, ta joj, zachodzę w głowę na diabli panu łby śledziowe".
Tamten mu na to: „Ja je zbieram, potem nabożnie je pożeram. To stąd jest narod nasz wybrany, jak to się mówi, taki cwany!"
I goj, a jakże, chciał się przy tem nie gorszym sam popisać sprytem, a że jak raz był przy gotówce kupił pięć łebków - po złotówce.
Frygał je z miną uroczystą, rzecz jasna popijając czystą. Aż w końcu, gdy go fest zemdliło, na cały szynk rozdziawił ryło:
17 W spelunce tam u Frania Kłaka dostałbym piwo za piątaka, do tego jeszcze dużą wódkę i całe śledzie dwa - świeżutkie!
I pojadłbym i zdrowo upił, a ja tu resztki wcinam, głupi! Do bani ta kabała cała!" ,,-A widzisz pan? Zaczyna działać!"
Tekst: Sławomir Gowin Kabaret,, Czwarta Rano"
https://we.tl/t-JJDnjzTPaG
Заступник голови комісії з питань освіти, науки та інновацій - Дворянин Парасковія Ярославівна
Електронна адреса ЛОБУ: lobu@mail.lviv.ua
Електронна пошта Львівської обласної ради: info@lvivoblrada.gov.ua