Трансфер

https://we.tl/t-MfOcbUQgPhL5xS7Q

https://we.tl/t-REAn36cwzBZvuy3O

Indeks M. Kazany

Hotel

21.10-24.10

Barbara Kazana

Magdalena Boffito

Błażej Ostoja-Lniski

Agnieszka Cieślińska-Kawecka

22.10-24.10

Wojciech Pukocz

Andrzej Bednarczyk 

Юстина Жуковська

https://docs.google.com/document/d/1OSojRibAoymMDcQDFk_zjKF5O9CyWQbwotnLeOxY62k/edit?usp=drivesdk

https://docs.google.com/document/d/1s0mJ1BqqEmxHVfinWpBP5VcAFvOeRAQT_EJGeXbXQJU/edit?usp=sharing

Nyckelharfa

https://www.facebook.com/olena.yeremenko

https://youtu.be/yn6R1nQCWps?si=JZJi-5HpMlfHa4Wz

--------------

https://we.tl/t-tv9tHnPoapeJopjm

https://we.tl/t-QWZJ1ZLnzixzSXdi

-------------

https://we.tl/t-uYUAVneV78e02UJe

https://we.tl/t-svf17PE2yCyd4TBB

https://we.tl/t-xScnKhvQn4zfBvk6

https://we.tl/t-Rf1F41YCu4hH2Egm

https://we.tl/t-c91K87kyBn3sqYsN

https://we.tl/t-RisqvfKgfOFf89HS

https://we.tl/t-X6xgNkh8X1D0hT5u

https://youtu.be/FlWdqI4xq7M?si=9qnjdWBRhOxt8npf

https://www.instagram.com/reel/DLifrXbM-qV/?igsh=MWhxM2p1cXZsbDl4ag==

https://docs.google.com/document/d/1OSojRibAoymMDcQDFk_zjKF5O9CyWQbwotnLeOxY62k/edit?usp=drivesdk

Привіт) я скину текст 

https://docs.google.com/document/d/1s0mJ1BqqEmxHVfinWpBP5VcAFvOeRAQT_EJGeXbXQJU/edit?usp=sharing

Там є просто подія вагітності 

Але треба режисера)) 

Я не знаю чи зайде 

То читали професійні люди і дали рекомендації як допрацювати 

Make the angel flap its wings naturally and smoothly. The wing movement should look realistic, gentle, and continuous, while keeping the rest of the scene unchanged.

At the same time, the man gently takes the lyre from the angel as the angel hands it to him. The angel continues flapping its wings naturally and smoothly. The handoff should be graceful, realistic, and seamless, while the rest of the scene remains unchanged.

The man begins playing the lyre while the angel gracefully flies away. As the angel departs, it waves goodbye with one hand while continuing to flap its wings naturally. The movement should be smooth, elegant, and realistic, with the rest of the scene remaining unchanged.

The angel gracefully flies away into the distance while the man remains standing in the center of the frame, continuing to play the lyre. The camera slowly pulls back, creating a wider cinematic view and emphasizing the peaceful atmosphere. The angel gradually disappears into the distance, while the man remains the focal point of the scene, playing the lyre without interruption. The movement should be smooth, elegant, and realistic, with the rest of the scene unchanged.

https://we.tl/t-sR68M4tz3D2uyu1z трансфер https://fromsmash.com/ https://www.filemail.com/pl https://www.myairbridge.com/ https://www.swisstransfer.com/en Więcej / читати більше...

Гербурт

Гербурт

(тримає в руці зелене яблуко)

вже Я не вдався уродою в Паріса, та й підтоптаний 34 літа прожив на світі. Знак мого роду яблу ко зелене у юності віддав я Юноні, щойно скінчив науку. 18 літ служив я Вітчизні в образі ясновель-можного канцлера Яна Замойського, свого кревного, що замінив мені вітця. Не скористав я з того нічого тратив свої гроші, і статки мої поволі тануть. Об'їз-див з послами і Рим, і Крим, і Волощину, і Швецію, і Англію, і Австрію, беріг державні таємниці, трудився вдень і вночі, і чи хтось се оцінив? Чи став я на крок ближче до влади? Ні. Пожичав я зелене ябко Афіні, щоби помогла мені у битвах по обороні Речі Посполи-тої, споряджав своїм коштом військо, орудував з ним разом мечем, хоч тягнуло мене більше до науки. Спро-тивилося мені, що в нас багато є таких, що збагатилися на статках Вітчизни і посади високі зайняли, а самі ні гроша на її оборону не дали. Ще кажуть: « А що мені ваша держава дала? Те, що ми самі взяли, то наше.» Те, що вкрали, ото ваше, а Вітчизну йдуть рятувати, бо то наша мати, самі голі й босі. І не питаються, дала вона їм що чи не дала. Ви знаєте і перших, і других. Першим завидите, а других вважаєте дурними і сміє-теся з них. Смутно мені від цього всього. Вернувся я в любий моєму серцю Добромиль, щоби пожити хоч трохи собі на втіху серед своїх людей, звити гніздо для своєї родини. Тож вирішив я сього разу віддати зелене ябко своїй княгині, що не відхилила моєї руки, а про-стягнула назустріч свою білу рученьку волоцюзі, що вже й забув рідну русинську мову і лице своєї матері Руси. Тішуся безмірно, що тесть мій з найславнішо-го роду Острозьких, на котрих тримається Русь і Річ Посполита.

Входить Єлизавета Гербуртова. Обоє кланя-ються одне одному. Єлизавета бере яблуко з рук Гербурта.

Єлизавета

Вітаю тебе, мій муже, і красно дякую за яблучко, що з раю покотилось і впало в міцні долоні лицарів з Моравії. Се яблуко тому й не стало яблуком розбрату, що побувало в руках Влади і Сили, а тепер належить Коханню. Не стало воно і яблуком спокуси для тво-го роду, що вірно служив новій Вітчизні, пустивши коріння в цю землю.

Гербурт

Любо мені слухати твою мудру мову, моя дорога дружино і господине мого серця. Твоя краса йде в парі з розумом, тож я уже бачу, як вечорами ми читаємо разом Платона і Вергілія.

Єлизавета

І молимось також. З цього нижнього замку видно замок високий. У моєму краю нема й іншу твердиню таких гір. Як же напевно далеко звідти видно!

Гербурт

Ми поїдемо туди, моє серце, коли тільки забажа-єш. І ти не тільки побачиш наші землі, а й орлів, що лі-тають над замком. Люди кажуть, що кождий Гербурт після смерті стає орлом, і як тільки хтось з нащадків уб'є сього птаха, то рід згине. То все казка, моя пташ-ко, не бійся. Правда, часом разять наших орлів стріли збиточного Купідона, але то стріли життя, а не смерті.

Єлизавета

Чую, що моя прихильність до орлів зростає. А хто літає над тією другою горою?

Гербурт

Як Певно, янголи. У світі мусить бути рівновага на одній горі будують замок, то на іншій монастир. Просили мене ченці православні, щоб дозволив я їм там оселитись, бо мусили втікати з Мадярщини. То я їм позволив, бо то божі люди. Чом би ангелам не літати над цією горою?

Єлизавета

Ми поможемо їм збудувати монастир, правда?

Гербурт

Так, моя найясніша пані. Ми з тобою чимало мо-жемо зробити удвох з Божою поміччю і з тими людь-ми, з якими тобі настав час познайомитися. Бо вони прийшли нас привітати, а заодно придивитися чи з нас добра пара. Бо як ми голова, то вони тіло, що її три-має. І прийшли вони з тим, що цінують понад усе, що є джерелом їхнього багатства і разом з тим нещастя.

Єлизавета

Нещастя?

Гербурт

Йов був багатий, але стратив усе, чим дорожив. А Діоген нічого не мав. Тільки просив не заступати йому сонця, бо воно єдине зігрівало його утле тіло. Се було його нещастям промінчика. не мати доступу до сонячного

Єлизавета

А що є твоїм нещастям, мій муже?

Гербурт

Та я вже й не знаю направду. Тобто ще не знаю, бо досі залежав від ласки своїх вельможних покровите-лів, тому втратити її було би моїм нещастям. Але зараз все буде по-новому. Я перегорнув сю сторінку.

Єлизавета

Так і у мене, але на сторінці жінки написано одне й те ж, то перегортай не перегортай нічого не зміниться. Дочка, наречена, дружина, мати, вдова.

Гербурт

Дивно чути сі слова від княгині, що здобула добру освіту і в домі свого отця не мала ні в чому відмови.

Єлизавета

Але ж не могла вчитися в університеті й не могла укладати угоди з послами інших держав, та й вести військо за собою теж не могла.

Гербурт (сміється)

А якби ти стала королевою, то професори самі би тебе вчили, і могла би ти усе!

Входять представники громад маєтності Гербуртів - Русин і Русинка, Єврейський купець та Вірменський майстер.

Русин

Споконвіку жили ми на сій землі і нічого вартні-шого за неї не знаємо. Кланяємось молодому князеві, що вполював куницю красну дівицю, кланяємось княгині, що тримає три кути в хаті, і знає, скільки солі треба всипати до страви. Бо як мало покладе чи забагато сварка буде. Але до чужих справ ми не мішаємося наше діло принести сіль. (кладе перед Гербуртами сіль у торбі)

Гербурт

А чи не забагато солі приніс ти, брате Русине?

Русин

Було би більше, якби ти, пане, не віддав нашу сіль чужим. Ми самі вміємо варити її несогірше.

Гербурт

Певно, сіль ся така сама пекуча, як твій язик, брате Русине.

Русинка

(відпихає чоловіка)

Перепрошую, вашмосць, може, солі у бесіді мого чоловіка й забагато, але без солі розум мутніє і не лише в людей, а й у худоби. Бо таки правда чужим ліпше живеться на нашій землі ніж тим, хто від віків поливає її своїм потом і кров'ю.

Гербурт

Так є, правду кажеш, білоголова. Мушу сказати, язик твій теж острий. Не було мене тут довго, але ми се з жоною спробуємо направити, аби ніхто не мав кривди ні ті, хто тут живе від віків, ні ті, хто встиг прирости до цієї землі, пустити в неї коріння.

Русин

Не забудь, жінко, віддати молодим панам те, що принесла. Дари, так би мовити, Церери. Все свіжень-ке й пахуче. А як я вже згадав про Цереру, то про-сив би пана Гербурта відкрити школу, бо мене отець відправив до Кракова штудіювати на три роки, але то недобре, коли сини покидають отчий дім задля чужи-ни. А я волів, аби мої діти тутка в Добромилі вчились і мені помагали.

Русинка

Так-так. Бо вивчиться на чужині, і прилипне там як муха до меду.

(Ставить кошик перед Гербуртами).

Дай вам Боже здоров'я, в любові вік прожити і внуків дочекатися!

Гербурт і Єлизавета:

Дай Боже й вам!

Русин і Русинка виходять. Наперед виступає Єврейський купець.

Єврейський купець

Шалом! Любо нам видіти молодого господаря і молоду господиню, що починають вити гніздо у слав-ному Добромилі, а яке гніздо без пташат обходиться? Жиємо опліч з Гербуртами кількасот літ, і добре жи-ємо. Прихистила нас ся земля, і хоч по-різному бува-ло, не довелося нам втікати ні від кого, опріч татар і турків. Торгівля любить мир і спокій. Є вони край процвітає, купці з усього світу до нас безборонно при-їжджають, а ми до них. Прийшли ми за нашим звича-єм до нового володаря добромильського Гербурта, аби нагадати, що наш люд жидівський, як і русини, вірме-ни, німці, поляки, хоче в мирі і спокої жити і зберегти свої гнізда цілими. Прийшли ми з тим, що хоч і мале, але від того, що здобуте тяжким трудом, ціниться най-більше. Перше се перець і шафран, сі коштовні за-морські приправи, що ошляхетнюють страву. Друге коралі, які добувають з дна моря тяжким трудом, і які ошляхетнюють жіночу вроду і додають їй здоров'я. І трете то не товар, не продається, але тим не менше цінується на світі, бо додає чоловіку шляхетності. Що ж то таке третє, чи знають вашмосці?

Гербурт

Є чимало таких речей на світі, але, певно, у вашого народу своє розуміння. Скажи нам!

Єврейський купець

Ce мудрість нашого народу, що може стати в пригоді кожному чоловіку і кожній жінці. Якщо панство дозволить, розповім одну байку.

Єлизавета

Я залюбки послухаю байку!

Єврейський купець

Як настала ніч, чоловік узяв свічку, таку малень-ку й тоненьку, як пальчик нашої княгині, і став з нею підійматися на високу вежу. «Куди ти мене несеш, го-сподарю?» спитала свічка. «А щоб ти освітила шлях кораблям, котрі пливуть по морі.» «Та що ти таке ка-жеш? Мій вогник слабий і маленький, він і твою комір-ку не освітить.» «Світи, як можеш і як умієш, свічко, я не прошу у тебе багато», попросив її господар. Коли вони піднялись на сам верх вежі, чоловік запалив від свічки лампу, теж не дуже велику, яка була обставлена дзеркалами, і враз засіяло таке велике світло, що всі кораблі, що пливли на той час до рідної гавані, змог-ли щасливо повернутися. Така от притча. Навіть одна добра справа, яку зробить один чоловік, може стати прикладом для інших.

Гербурт

А хто я для люду добромильського, брате? Свіча, лампа чи дзеркало?

Єврейський купець

Ким ти себе вважаєш, тим і є. Кождий світить по змозі.

(кладе дари і виходить)

За ним приходить Вірменський майстер

Вірменський майстер

Шана господарю і господині! Вірменська громада відрядила мене, недостойного слугу Вулкана і Меркурія, з дарами, що я їх виготовив у своїй робітні. Обрали мене серед інших, бо я однією рукою лию золото, а іншою кую залізо...

Гербурт

То ти, певно, викував Фортуні руки, брате. Чи добре вона тобі заплатила за роботу?

Вірменський майстер

То не я, то Вулкан або по-грецьки Гефест, зробив, найясніший пане. Але мушу похвалитися своїм наро-дом. Сам Лев Данилович уподобав наші мечі й поміг нам облаштуватися в Добромилі, а жона його Констан-ція наші золоті перстені, ковтки і браслети. Прислала мене громада, аби наш новий господар упевнився, що ремесло наше не підупало і що наш товар купують ті, хто може собі його дозволити.

Гербурт

А що тобі миліше залізо чи золото, майстре?

Вірменський майстер

Те, з чим працюю зараз, те й наймиліше. Любе мені золото, любе і залізо. Аби ніхто не перешкоджав моїй роботі й не намагався вивідати наші секрети, що передаються від отця до сина.

Гербурт

Ти правду кажеш. А як не буде сина?

Вірменський майстер

Як не буде сина, передам зятеві.

Гербурт

А як і зятя не буде?

Вірменський майстер

Ми розсіяні по світі, і нас небагато, тому кожна сирітка знаходить собі маму і тата.

Єлизавета

Добре було б, якби сиротами нашими опікувався не лише Господь, а й люди. Мудрий твій народ, май-стре, певно, ти теж знаєш якусь байку. Ми б залюбки послухали.

Майстер

Знаю я байку про силу. Чув я її від свого вітця, а він від свого.

Гербурт

То розкажи нам, прошу.

Майстер

Був собі оден король і замислив він збудувати ве-личний палац. Якось поїхав він на будову і залюбу-вався роботою одного майстра. Той легко складав ка-міння, таке велике, що інші удвох не могли підняти, і при цьому робив се радо, ще й співав. Щось тут не те, подумав король, і велів приставити його до ще тяжчої роботи. А коли побачив, що той легко впорався з ве-ликою колоною, підняв її на постамент, то спитав: «Ти, певно, багато їси, чоловіче, в тому твоя сила?» Май-стер показав йому свій скромний обід, що складався з хліба і часнику.» А може ти знаєш якісь чари?» припустив король. «Я християнин, мій володарю, і до чар не вдаюся. Просто я щасливий, а де щастя, там і

сила». Король подумав, що чоловік такого низького стану щасливий, а він, король, не пам'ятає, коли почував себе щасливим. «А що тебе робить щасли-вим?» спитав він. «Не знаю, я про те не думав ніко-ли.» Король захотів подивитися, як він живе, і пішов додому. Жив майстер у бідній хатині з жінкою і дити-ною. Вони теж виглядали щасливими. Жінка подала мужу своєму води, аби він умився, чисту сорочку, аби він вбрався, подала скромну вечерю. Привітно стріла короля, а коли всі повечеряли, майстер взяв на колі-на дитину, а дружина ніжно щебетала до нього. «Що робить тебе щасливою?» спитав король. «Любов,-мовила вона. Любов наше спасіння і втіха. Я лю-блю чоловіка, а він мене». Король сам уже це побачив. Він ніколи не зустрічав такої ніжної люблячої жінки. Вгадайте, що сталося далі?

Єлизавета

Король повернувся додому і змінив своє життя без любові на інше з любов'ю.

Гербурт

Не так легко, моя голубко, прозріти, а ще тяжче навчитися любити тому, хто сам ніколи не любив.

Майстер

Твоя правда, вашмосць. Король повернувся додо-му, а вночі його слуги увірвалися в хатину щасливих людей, забрали жінку з дитям і відвезли в палац, бо король захотів, аби ця незвичайна жінка зробила його щасливим. Та хіба нещаслива жінка, а нею вона враз стала, могла подарувати комусь щастя без любові? А бідний каменяр прийшов на роботу і навіть найменшо-го каменя не міг підняти, бо втратив свою силу.

Єлизавета

Ох, яка сумна твоя байка!

Майстер

Хай пані не засмучується, а приміряє хоч один з перстеників, як не підійде на пальчик, то я піджену його за розміром.

(кланяється і виходить)

Єлизавета

З усіх дарів, що ми з тобою отримали, найліпшими виявилися саме ті, яких не можна ні купити, ні про-дати. Щасливі ми, що живемо серед такого мудрого люду.

Гербурт

1 хоч зісватали нас, моє серце, задля взаємної ви-годи родів наших, гадаю, ми зуміємо полюбити одне одного.

(кланяється Єлизаветі, а вона йому)

Танцюють.

Після закінчення танцю обоє виходять.

Помічники виносять дарунки, забирають таблички.

Więcej / читати більше...

MON Ukrainy

https://mab.to/t/SwKkaXODTVE/eul

https://we.tl/t-AmTnLyPWs28CGfQL

https://maps.app.goo.gl/Y4eFCc7cKVvDkdyH8

49.2654974N, 24.6847537E

https://www.facebook.com/share/p/1EbsJ6MEif/

http://brunoschulzfestival.org/index.php?tpr=news&id=305

https://polski.mapywig.org/viewpage.php

№32 ЄДИНИЙ СПІЛЬНИЙ ШАНС

Прийми преображенне: З НІЧОГО Він створив УСЕ.

Пізнай непізнавальне: нема початку і нема кінця -початок ВСЕ, кінець УСЕ; нема потилиці, нема лиця, немає щасть, сторін, марнот, благ, вороття... Оте курча, пухнате і пусте, що мов планета надимає груди поточний збій воно метаморфоз яйця... Зітхни зі мною, друже, в унісон: подвоєні моє й твоє серця -єдиний сплеск, єдиний шанс, примітний для Творця, -наш спільний знак на овиді протяжному Він ласкою не обмине: в завітний час, переливаючи Усе невдячне, невгамовне, безоглядне аж по вінця, проллє укупі з нами у фатальну чашу зі щербиною... Не бійся, друже, тої повноти, бо побратимами Він у спасенне нас із чаші виплесне...

№29 ЩО Вчиниш 2

Любомр

Чому стоїш здалека, ховаєшся підчас скорботи? *

Коли руйнуються основи, що здатний праведник вчинити? **

Чи ладен, відчайдушний, жалом пекучим світ збудити, скривавленим собою міць непоборну розколоти,

зламати дно, кінець невідворотний застопорити ганьби сум'ять розпалених раменами попеченими охопити, чи кривд людських лік безкінечний зупинити, ЩО може праведник без тебе, Творче, скоїти?

Невже пошлеш його марною жертвою на сліпе мирське побоїще, вінок відкритих ран нестерпних оцтом обмочити і сукровицею хіба велиш йому себе зцідити?...

Чи, може, судиш віру, і надію, і любов стократ йому подвоїти...

№8 ГЕНІЙ І ЛЮДСТВО

Чи я обмину тебе, чи ти обминеш мене -

ми зустрінемось обов'язково, сповна станеться наша зустріч — неминуча, гучна, мовчазна, сподівана- несподівана, важна — неважна, ні назавжди, ані така, що промине

що затвердне як слід, як промінь мигне, і протаранить тінь, зійде із човна і вибілить сніг, визирне із вікна і напустить ману, панічну немов луна...

Що об камінь наріжний гарячу стопу спіткне.

Станеться все. Невідомо одне:

ЩО ЗУСТРІЧ СЯ І ЧИЯ СПІТКНЕТЬСЯ СТОПА?

№13 ПОВЧАННЯ ХТИВОСТІ

Краще хай загине один твій суглоб, ніж тобі загинути. В'язка бо спокута, неприступний причал по зворотному боці тривання, де чорніє погаслий маяк, де тлінність скали, остання із пісень континенту мовкне, стебло марної рослини і без вітру даремно тремтить. Втішайся, що Батьківщину тобі не покинути, сердешну Вітчизну, приступну прибоям спокус, невдач, вагання, любу й болючу не всі твої намагання жити сповна; лише ТУТ потрапиш поринути у подиву гідну повинність твою винно-невинну, лише ТУТ квітує мета за барикадами спотикання, лише ТУТ вибір твердому тобі подаровано. Оберігай, молодче, старання щоб навпростець у пастку тіло своє дебеле не кинути.

№19 ЛЮДство МЕСІЯ

Ти в зоні ризику, месіє, та все ж - легка твоя стопа, і жадібний твій зір ковзає по стигматах, як по глянці, як в материне лоно, так опускаєшся у ніч, щоб виринути вранці, в твоїм степу приручена тривога скритно шастає немов дрохва.

І лащиться до ніг м'яким щеням твоя сумлінна катастрофа, в твоєму морі крупний лов, та не баранці ласкавих хвиль, лише грізних штормів здіймаються протуберанці, й зіяє поміж ними рідний мис твоя Голгота.

Хіба, месіє, ти корсар, весь білий світ хіба тобі ворота, хіба для тебе все живе навколо тільки бранка й бранці, і що не так з тобою на дистанції буття, де ти месією себе назвав, однак месії у собі так і не второпав?

№23 ХИΜΕΡΑ

Яка першопричина цього неймовірно плинного дійства, де спряжені дух і твердь, живе і тлін, де громом гнів рине, з гробу відлунює грім, а мить сполучає народження й вбивства,

де кровоточать оголені царства і королівства, жага й журба супроводжують убогість і блиск поколінь, де над збовтаним розмаїттям створінь зринають баранці пишнот і каліцтва,

де вперто без суду й слідства вирок двигає весь муравлиний цей моноліт, ревний у злому, в любові незрілий рід із сумними по собі стигматами звірства?

№18 ЧИЯ РУКА? «ЛЮДСТВО»

Скали звідси відступають мовчки, їм услід пускають кульбаби пух, призупиняється гравітація на безстрашно короткий сезон цвітіння, і невідомо — РОЗУМ чи СВІДОМІСТЬ твоя виринає із тління тлінним ялозити нетлінний ДУХ

Хто ганебно побачив тебе нагим ворог чи друг, якщо фатальною голизною тією осквернене усе твоє покоління, якщо весь твій рід, без сумніву і сумління, здатний спихати світ у жадобу і журбу?

Із двох нагнітаєш котру опцію глинного твого створіння, —

СВІДОМУ ЧИ РОЗУМНУ, для остаточного погребіння благих чеснот, згорнутих у твою окаянну урну?

https://www.facebook.com/share/r/1EeErXFtDU/

https://youtube.com/@lvivmisto?si=QEaTfWGGmp0_SvbW

https://www.swisstransfer.com/d/ef3f65c8-d500-4cd8-90a4-4c98f42cafc0

https://drive.google.com/file/d/1_kRr3NfwD-HuproZzDxErb0BudslijPQ/view?usp=drivesdk&usp=embed_facebook

https://mab.to/t/Hkkz7aKKc3O/eul

https://we.tl/t-b6GcHydw3t4OspRy

W imieniu pedagogów, rodziców oraz organizacji zrzeszających mniejszość polską na Ukrainie, pragniemy wyrazić głęboki szacunek dla działań Ministerstwa Oświaty i Nauki Ukrainy na rzecz modernizacji systemu edukacji, podnoszenia jakości kształcenia oraz integracji europejskiej kraju. Jako lojalni obywatele Ukrainy w pełni rozumiemy i popieramy dążenie państwa do konsolidacji społeczeństwa poprzez zapewnienie wysokiego poziomu biegłości w posługiwaniu się językiem państwowym przez wszystkich absolwentów szkół (p. 2).

Po szczegółowej analizie przedstawionego dokumentu pt. Koncepcja edukacji wielojęzycznej w placówkach ogólnego szkolnictwa średniego z nauczaniem języków narodów rdzennych i mniejszości narodowych (p. 2), pragniemy jednak przedstawić nasze merytoryczne uwag i sformułować wnioski. Zapisy zawarte w dokumencie budzą głębokie zaniepokojenie polskiej mniejszości narodowej

. Istnieje realne ryzyko, że proponowane mechanizmy doprowadzą do systemowej marginalizacji języka polskiego jako samodzielnego języka wykładowego.

Poniżej przedstawiamy szczegółową argumentację i kluczowe obszary ryzyka:

1. Zagrożenie dla statusu języka polskiego jako pełnoprawnego języka wykładowego

Koncepcja zakłada etapowe i planowe zwiększanie liczby przedmiotów nauczanych w języku ukraińskim na poziomie szkoły bazowej i profilowej (p. 20). Choć rozumiemy intencję wzmacniania roli języka państwowego, to mechanizm ten de facto likwiduje tradycyjny model szkoły mniejszości narodowej, w której język ojczysty był głównym medium edukacyjnym. Zastąpienie go modelami bilingwalnymi lub trójjęzycznymi sprawi, że język polski utraci status języka wykładowego, stając się jedynie komponentem pomocniczym.

2. Instrumentalizacja języka ojczystego i sprowadzenie go do roli „pomostu”

W dokumencie wielokrotnie podkreśla się podejście „ukrainocentryczne” oraz zasadę „Język państwowy jako most” (pp. 3, 9). Niepokoi nas sformułowanie, zgodnie z którym wiedza i pojęcia naukowe wypracowane w języku ojczystym (L1) mają służyć przede wszystkim jako baza do ich „szybkiego i świadomego przekodowania na język państwowy (L2)” (pp. 3, 10). Traktowanie języka polskiego instrumentalnie – wyłącznie jako „platformy kognitywnej” ułatwiającej naukę ukraińskiego (p. 2) – odziera go z jego fundamentalnej wartości kulturotwórczej i tożsamościowej. Język mniejszości powinien rozwijać się autonomicznie jako język nauki i myślenia, a nie tylko jako narzędzie tranzytowe.

3. Ryzyko degradacji poziomu akademickiego polszczyzny poprzez metodykę CLIL i translanguaging

Proponowane szerokie wdrożenie metodyki przedmiotowo-językowej (CLIL) oraz praktyk translingwalnych (swobodnego przełączania kodów językowych przez uczniów podczas lekcji) rodzi poważne obawy dydaktyczne (pp. 4, 6, 21). Oficjalne zalecenie, aby nauczyciele pozwalali uczniom na mieszanie języka polskiego i ukraińskiego w celu „zmniejszenia napięcia kognitywnego”, w warunkach naturalnego pokrewieństwa obu języków słowiańskich doprowadzi do powstawania barier interferencyjnych. Skutkiem tego będzie niszczenie poprawności językowej, ubożenie słownictwa oraz degradacja stylu akademickiego polszczyzny na rzecz form hybrydowych.

4. Dyskryminacyjny charakter modeli 3.6 i 3.8 wobec środowisk o słabszej ekspozycji językowej

Koncepcja różnicuje wsparcie państwa w zależności od tego, czy język mniejszości jest powszechnie używany w rodzinie i społeczności lokalnej (p. 25). Modele przeznaczone dla sytuacji, w których język ojczysty nie ma silnego oparcia domowego (np. model 3.6 i 3.8), zakładają całkowite zdominowanie procesu edukacji przez język państwowy i sprowadzenie języka polskiego do roli fakultatywnego przedmiotu szkolnego (pp. 25, 27). Uważamy to podejście za krzywdzące. Szkoła polska na Ukrainie często pełni funkcję jedynego ośrodka rewitalizacji języka i kultury. Ograniczenie jej możliwości nauczania w języku polskim ze względu na stopień asymilacji otoczenia zamknie drogę do odtworzenia tożsamości językowej wielu dzieciom polskiego pochodzenia.

5. Przesunięcie akcentów w systemie oceny i monitoringu

Wprowadzenie Europejskiego Portfolio Językowego i oceny formatywnej w miejsce obiektywnej weryfikacji wiedzy rodzi obawę, że rzeczywisty poziom biegłości w języku ojczystym przestanie być priorytetem systemu nadzoru pedagogicznego (pp. 7, 16, 20). Istnieje ryzyko, że postęp ucznia będzie oceniany przez pryzmat jego „elastyczności wielojęzycznej” i zdolności do mediacji, a nie rzetelnej, głębokiej znajomości gramatyki i literatury polskiej (pp. 8, 16).

PODSUMOWANIE I APEL

Doceniając fakt, że Koncepcja powołuje się na Konstytucję Ukrainy, ustawę „O mniejszościach narodowych (wspólnotach)” oraz międzynarodowe traktaty, w tym Europejską Kartę Języków Regionalnych lub Mniejszościowych (pp. 5, 17-18), pragniemy zauważyć, że diabeł tkwi w szczegółach operacyjnych. Deklarowana w dokumencie „autonomia placówek” w doborze modeli językowych nie może być fasadowa (pp. 5, 18). Nie powinna ona służyć jako narzędzie presji administracyjnej na rzecz wybierania modeli bardziej asymilacyjnych.

Zwracamy się z gorącym apelem do Ministerstwa Oświaty i Nauki Ukrainy o:

Zagwarantowanie i utrzymanie tradycyjnego modelu szkół z polskim językiem wykładowym dla tych placówek, które zadeklarują taką wolę.

Wyłączenie przedmiotów humanistycznych i ścisłych z obowiązkowego bilingwizmu tam, gdzie społeczność rodziców opowiada się za pełnym nauczaniem w języku polskim.

Wprowadzenie jasnych kryteriów ochrony czystości języka mniejszości w metodyce CLIL, tak aby zapobiec degradacji polszczyzny (p. 4).

Włączenie przedstawicieli mniejszości polskiej i dyrektorów polskich szkół do grupy roboczej pracującej nad dokumentami wykonawczymi (takimi jak Typowe Położenie o Wielojęzycznym Środowisku) (p. 7).

Wierzymy, że autentyczny dialog i uwzględnienie głosu mniejszości pozwoli na wypracowanie rozwiązań, które zrealizują cele państwowe Ukrainy, nie naruszając jednocześnie fundamentalnego prawa polskiej mniejszości do zachowania i rozwoju swojego dziedzictwa językowego. Jesteśmy gotowi do konstruktywnej współpracy na każdym etapie prac nad reformą.

Więcej / читати більше...

Ілюзії

Ілюзії

Синій місяць* химерною грою опромінив узор на вікні, І ридає рояль за стіною про далекі загублені дні.

Од ридань тих заплакати можна, Прошу серце моє не мовчи, Хтось на клавіші душу тривожну виливає сльозами вночі.

Приспів:

Прости мені цей раз останній, В простій душі чуття пусті, Це все ілюзії її кохання, Прости мені, а я тобі. (2)

Що згубив ти і що я згубила, Що тривожить так душу мою, Звуків цих зачаровану силу я все дужче і дужче люблю.

Але раптом ридання змінила Пісня щастя, мов сяєва тінь, Мою душу на огненних крилах понесла в голубу далечінь.

Приспів (3)

Примітки:

* - у альбомі 2001-го року замість "місяць" співається "вечір".

Więcej / читати більше...