Sztuka „Czarujący łajdak” Pierre’a Chesnota (w tłumaczeniu Andrzeja Miłosza) to lekka, komediowa opowieść o uroku osobistym, manipulacji i przewrotnych relacjach międzyludzkich. Bohater – tytułowy „łajdak” – wykorzystuje swój wdzięk i spryt, by lawirować między uczuciami, obowiązkami i własnymi pragnieniami. To teatr pełen humoru, ironii i subtelnej krytyki społecznej, w którym widzowie mogą odnaleźć zarówno zabawę, jak i refleksję nad ludzką naturą.
Reżyseria Zbigniewa Chrzanowskiego nadaje całości żywiołowy rytm, a muzyka Zygmunta Karasińskiego podkreśla lekkość i komediowy charakter spektaklu.
To przedstawienie idealne dla miłośników inteligentnej komedii, gdzie śmiech przeplata się z pytaniem o granice uroku i manipulacji.
Ілюзії
Синій місяць* химерною грою опромінив узор на вікні, І ридає рояль за стіною про далекі загублені дні.
Од ридань тих заплакати можна, Прошу серце моє не мовчи, Хтось на клавіші душу тривожну виливає сльозами вночі.
Приспів:
Прости мені цей раз останній, В простій душі чуття пусті, Це все ілюзії її кохання, Прости мені, а я тобі. (2)
Що згубив ти і що я згубила, Що тривожить так душу мою, Звуків цих зачаровану силу я все дужче і дужче люблю.
Але раптом ридання змінила Пісня щастя, мов сяєва тінь, Мою душу на огненних крилах понесла в голубу далечінь.
Приспів (3)
Примітки:
* - у альбомі 2001-го року замість "місяць" співається "вечір".
Więcej / читати більше...